що було наше - те втонуло в озері,
можливо, з назвою, можливо, в безіменнім,
вже не важливо - віршами чи прозою
ти щось казатимеш гаряче чи студене,
не так важливо, хто тобі співатиме,
вина наллє і хто вночі запалить свічі,
а я... ще довго-довго відлітатиму
у вирій, в безвість, нафіг - кажуть в просторіччі
нас не зачепить брЕхнями і правдами -
хвала Всевишньому Ормузду чи Аллаху,
думки постануть в мозку барикадами -
я розгребу їх своїм звичним - "по...уй", "на...уй"
я розгребу... чи - ні, не розгрібатиму,
я - не двірник, думкам ніяк не прибиральник,
нехай снують по мозку міріадами...
а я - лечу... і аж ніяк не у Куяльник