Поет колись блукав по світу
Шукав він долю і народ
Жив не для себе, а для квіту
Здійснив він долі поворот
Кріпак, ніхто, такий незнаний
У пана все він працював
Творив він твори, був коханий
Своєю долею, снував
Не міг таланту разпустити
І в світ себе віддати, душу
Вкладав в слова у почерк, жити
Хотів Тарас, і мову нашу
Підніс в висоти, піднебесся
І в золото її обвив
Він оспівав полів колосся
Для України тільки жив
Із нищих вийшов у прошарки
В еліту він вступив і жив
І мови видавав помарки
І все творив, творив, творив
Він невмирущий і пройшовши
Тюремні узи, гніт царів
Не міг він жити не писавши
В його віршах народ розквів
10.11.2004 (Яресько Я.М).