Не питай, як майнув мій вечір...
Та по суті - усе, як було.
Тільки ось: посивіло волосся
І холодним стало нутро.
Скільки часу. Та все, як завжди.
Дім - робота, робота - дім...
Трохи сумно стає під вечір
І щоночі пишу тобі,
Що живу, як учив самотньо
Поглинаючи в себе страх,
Що в ніякі конкретні очі
Не скажу, що й чому не так.
Бо я завжди й навіки сильна
Навіть сльози мої... то - жаль,
Що не так я хотіла вмерти,
Що не так прожила свій рай...