Ось і вечір - паде руде листя,
На твоі, одинокі сліди,
На стежки та життя перехрестя,
В нім молю тебе, любий, не йди.
Загубилися літні світанки,
У осінніх розлуках очей,
Чом забув недокохані ранки?
Погасивши любов у ночей...
Знову схлипує вітер дощами,
Жовтий лист доторкає вуста,
Впала осінь холодна між нами -
Млосна осінь в душі пророста.
Знову вечір, і світлий, і тихий -
В нім сліди недоказаних рим,
Тільки дощ, поцілунками дико,
Із розлуки виплескує грим...
(С) Леся Утриско
А вони мене питають чому я пишу вірші про кохання. Та після Ваших віршів вони знову поллються з серденька рікою.
Спасибі Лесю за такий гарний вірш.
Щастя Вам, натхнення й любові.