Я залишила тобі слова за вікном,
Але вони вицвіли під блакитним небом.
Хто ми скажи, навіщо тут?
Хтось має в нас якусь потребу?
Вечірні думки наче вино
Напівсолодке і напівп'яне.
Ми з тобою могли впасти на дно
Та самі себе закували
До сліпих людей, до німих питань,
До безлуздості, до вигнання.
Я люблю тебе... Серед тих людей,
Що чекаю на покарання.
До безмежності в твоєму погляді
І за пару хвилин розтавання.
Я люблю в тобі все, що дав мені...
До останнього.
До прощання.
