Вода тече- пісок крізь пальці,
Невпинно час стіка в невороття,
Човни на гладі- неприкаяні скитальці,
Пливуть кудись по течії життя.
Душевний штиль- лиш сірість буднів,
Емоцій вітер зрідка завива,
Маленькі бурі-фарби на шляху маруднім,
Що прокладає незупинна течія.
Там захід сонця- вічна перспектива,
Магнітить погляд тисячі очей,
Гіпноз невдач-одна прерогатива,
Шукати острів, що відкрив Піфей.
Удар- зникає під ногами дно,
Розправив чорний лебідь крила,
Мутна вода- нічний сеанс кіно,
Показує надірвані вітрила:
Проносить пам'ять- помилковий фаталізм,
І демонструє різні розвитки сюжету,
Життєвий погляд- змінний механізм,
Перевернути треба лиш монету.
Прозора товща-геть запону,
Судома мотивації підняла тіло,
Вже сяє схід-мерщій до трону,
Коронувати новоспечене світило!