Як мене бісять ті пустодзвони,
шо ниють про те, шо їм важко.
Важко усім, без перебору,
(легка лише чарка та пляшка).
Хочеш стрибати з моста – то стрибай.
ЧИМ БІЛЬШЕ САМОВБИВЦЬ – ТИМ ЇХ МЕНШЕ.
Хочеш колес наковтатись – ковтай.
Безхребетне створіння без стержня.
Ще мене харить бидлота усяка,
Що думає як би нажертись.
А так то спортсмени двадцять першого вєка,
А розуму рочків на 7, десь.
Не переношу я модників стильних
З чьолкой, в підкочених штанцях,
Епатажних, гламурних і «креативних».
Ви смішні, як хокей у китайців.
Бісять хами, комуністи і геї,
Халатні медики і алкаші,
в деяких випадках бісять євреї
(не антисеміт я, то для рими у вірші).
Шо я хотів віршем цим сказати?
Будьте нормальними людьми.
Щоб мені не довелося про вас писати
Бо нормальні люди такі нудні…