Одноманітний біг епох
Спинитись ні на мить не хоче
І ти , із розпачем удвох
На дійство це потупив очі
Життів несхожих променади
Десь починаються , десь рвуться
А в тих життях , одвічні вади
І щирі мрії самогубців
Так коротати вік набридло
У сумнівах , липкій тривозі
Як власних прагнень ледве видно
Чи варто плентатись в дорозі ?!
О , скільки , ви , епохи вчули
Жалінь , правдивих і не дуже
Між вами ще раз заночую
І розійдусь в байдужій стужі
