«Ти не дзвони мені ніколи» –
Лиш це промовила тоді...
Твої слова й вуста схололи,
Немов жарини у воді.
Ми не допили ніч суботню
На брудершафт як зазвичай:
Я залишив тебе самотню,
Ти лиш промовила «прощай».
Востаннє глянув тобі в очі
Вже не коханим, а чужим,
В них тінь майнула тої ночі,
Де ми у пристрастях кипим...
За ніч, напевне, разів три
Ти йшла палити на балкон –
Тебе втішали злі вітри,
І сон не брав у свій полон.
Та ніч сховала твоє горе,
Та ніч забрала весь мій сон:
«Ти не дзвони мені ніколи»
Ревіло з вітром в унісон.
Разом нам бути неможливо,
Тебе забути не берусь –
Напевне, станеш ти щаслива,
Коли тобі не додзвонюсь.
2010
Дякую за Вашу чуйність . Насправді те кохання мало взаємність, але не мало щасливого продовження.
Проте обоє "фігурантів" стали щасливими... окремо один від одного.