"Не спи мій братику... Не спи...
Не смій... Не смій іти від мене!
Ти ж знаєш сам, як тії сни
Навік приспали тата й неню...
Прошу тебе, з останніх сил
Зведись, щоб трішки попоїсти...
Ось так... Давай! Давай малий,
Я допоможу тобі сісти...
Ну, молодець! Тепер смакуй
За себе ложечку й за мене,
Про діда й бабцю не забудь,
Хай буде краще їм на небі...
А ще сестричок і батьків
Згадай й за кожного потрошки...
Щось очі кліпають самі...
Ти вже поїв?.. А я не хочу...
Приляжу трохи... Ти поїв...
Так холодно... Як би зігрітись?.."
Малий легенько притуливсь,
Щоб сон окутав їх і діти
Зустрітись з рідними змогли...
То були темні, люті дні...
Скорбуй ж... Скорбуй, моя країно!
