Заграв весь світ веселкою барвистою!
Дивуюся: чом це раніш не бачив?!
Ти стала із усіх, на диво близькою,
Та як тобі при зустрічі сказати?
Весни стрімкий політ,
Калини білий цвіт,
Перед тобою терпну і німую!
У тобі цілий світ,
Любові дивоцвіт -
Як не бажати, цінувать такую?!
Весна відщебетала солов’їново,
Пора ранкова липами духмяна.
Ти у щоденні бажаною, ніжною,
Царюєш в серці люба і кохана.
Минуло стільки літ,
Від юності привіт
Ми ловимо, коли у чарах ночі,
Здіймаємось в політ,
В країну Сонцесвіт
Де диво граєм сяють наші очі!
Гарячий серпень на плече, легесенько,
На павутинці опустивсь спочити.
На наших скронях паморозь білесенька,
Вже почала свій візерунок шити…
На листях жовтий цвіт,
Пора дозрілих літ.
А на серцях у нас пора квіткова!
Бо голоси внучат
Так радісно звучать!
Це щастя не загублена підкова.
03.01.2020