Дивись, як гарно в моєму світі:
з голів перехожих ростуть троянди,
у воду з неба сузір'я падають
і на свічадах
танцює вітер.
у всіх нас лиця із порцеляни,
а наші очі — колиски часу.
вдивляйся жадно, та не торкайся,
бо все погасне,
бо все зів'яне,
бо все розсиплеться неминуче,
а так — проси, чого серцю треба.
у тебе пси скавулять за ребрами,
ти їх вогнем би,
а я приручу,
якщо захочеш, лякливих звірів.
їм тісно, знаєш, у строгих рамках,
тому і виють, тому і гавкають
на кожен знак твій,
рвучись зі шкіри.
та ти забудеш про біль і скрегіт:
пілюлі психів – бальзам на душу.
танцюй з примарами непорушно,
пил сонця струшуй,
будуй ковчеги
і забирайся від люду в мандри —
пливи на північ до мого світу.
вказівки: там затанцює вітер
і з голови
проростуть
троянди.
Більше віршів тут.
