А дiти потроху ростуть, виростають,
як тi пташенята, з гнiзда вилiтають...
Їх ваблять висоти, далекi країни...
Все далi та далi вони вiд родини.
I вчаться, працюють вони за кордоном...
Все рiдше та рiдше їх тягне додому.
Подзвонять по скайпу, пошлють всiм привiти...
Гадають батьки: чи щасливi там дiти?..
Чому українцi кудись вiд'їжджають
та долю далеко вiд дому шукають,
батькiв залишаючи скинутим листям?
Невже в Українi немає їм мiсця?
