По українській матері-землі
ідуть колоною військовополонені.
Ні, не кацапи (ті – в Кремлі
і у Донецьку у кремлівській млі)…
ідуть сини
Вкраїни нені.
І не ідуть,
їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники сини кацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен
кацап зацапал!»
Смартфони, телекамери…
все є,
щоб глузувати над «хохлами»:
і те невігластво своє,
і той чужий
орел двоглавий.
Радіють ватники:
«Ура!»,
і під Росії прапорами
всі –
від собаки до щура –
заллють за зуб
свої стограми…
Не вклали в череп їх
мізки.
Так, Україна винувата,
що череп їх
такий місткий
заполонила
руська вата.
Та хай би здохли
в тім лайні
оті донецькі з москалями.
Ми переможемо
в війні,
вони для себе
риють яму…
Та все ж, як цвях,
стирчить питання:
Для кого годували їх,
чого на себе брали гріх
як віддавали і останнє,
аж поки нажереться
«брат»?..
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Транслює ворог той парад –
біду і сором України,
і чути кожної хвилини
ворожі постріли
гармат.
04-10.02.2020
ID:
864356
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 10.02.2020 13:41:28
© дата внесення змiн: 10.02.2020 13:41:28
автор: володимир мацуцький
Вкажіть причину вашої скарги
|
