Стаю безіменною вкотре?. Торкаючись слова
Під зламаним нігтем чорнило і крихти від спроб
На завтра як завжди проснуся ще більш кольорова
Та очі твої наче сірий туман, і я втратила стоп
Стаю майстром зламаних речень. Обірваних фраз
І все ще записую, у неспроможності вголос
Стаю безіменною в сотий, і тисячний раз
По колу танцюють шалені думки, знов по колу...
Без тебе так прісно й безпечно, писати в нікуди
Подертий папір, під ногами гостріший від скла
Стаю безіменною, такою простіше бути
На завтра я знов кольорова й німа
