Батьками плекалась безмірна любов ще з колиски,
(Коріння міцне, на гілках молоденьке вже листя).
Найкраща, поетом звеличена, мова пісенна –
Назавжди в серденьку, як і Україна стражденна.
Життя закидає на різні стежки та дороги,
За рідне своє розривається серце з тривоги.
В чужині, буває, здобудеш освіту і статус,
Ось тільки у крові несеш материнську лиш плату.
І клич голосів рідних душ, що злилися з віками,
І справжня любов, що дісталась від Неньки і мами
Та істини світло, що рід просвітило і світить,
І доля предивна – з тернин розпустилися квіти.
З коріння – у крону ці вісточки генні первинні,
Із духу коріння дається душа і людині.
Код роду буває у славі/ неславі – так різно,
Нащадкам прославити рід свій ніколи не пізно.
Плекайте, даруйте любов у примхливім щоденні,
Бо досить підступні бувають моменти буденні.
Надбати і втратити легко у спірнім балансі.
Насправді, не так і багато щасливих є шансів.
Шануйте коріння, код роду і нації код,
Нехай процвітає наш Край, волелюбний народ.
22 січня 2020
(с) Валентина Гуменюк
Художник Олег Шупляк
"Ось тільки у крові несеш материнську лиш плату." Мудро, Валечко! Шануймо своє коріння. 
