"Я створена для ніжності, любові!"
Вона кричала здерши голову у слід.
"А ти повернешся до мене,
Як скресне з річки тої лід!"
А він понурив голову, ступає...
І що то було?! Не второпить...
Він був для неї ж просто другом,
Тому і цілував так ненароком.
Димлять від люті тої її скроні.
І руки мліли від Того плачу!
Бо як то так? Тримав її долоні...
А тут сказав "я йду!"
І він не знає що йому робити...
Тріпоче серце в грудях, бідне зажурилось!
Він просто ще не вміє так любити...
Так, як її б хотілось...
