Вітер з півночі, хмари зграями.
Скутість немочі обираємо.
Небо хмарами затягнулося.
Чи було все так? То забулося.
Застелилося, закрутилося,
Весняною повінню злилося.
Підійма весна хвилю зопалу.
І несе вона бурю попелу.
Що зимою в печі палилося
Стало попелом. Знадобилося…
В голові думки стоять хмарами.
А життя несе між ударами.
То об берег пологий розпластає,
А то очі твої болем застує…
Била доля не раз. Гралася,
На мої намагання всміхалася.
А роки все течуть річкою,
Плаче доля тепер свічкою.
Я ще птаха із рук викормлю!
Біди й біль із життя витравлю.
Лист зелений із дерева зірветься,
І душа із полону вирветься.
Розпорошиться снігом грушевим.
Сніг весняний той непорушений
Тихо падає до одвірочка.
Я з тобою завжди, моя зірочка!
Вітер з півночі, хмари зграями.
Скутість немочі обираємо…
