Ти розправ мені постіль,
Звари кави міцної, з корицею
Запроси , на вечерю у гості
Я прийду із нічною зорницею.
Ти ввімкни мені пісню,
Може й так , щоб я просльозився
Я з війною повязаний тісно.
Ти пробач, я на ній одружився.
Розділи в мені вечір,
Постав з хлібом пекучу чарчину,
І так тихо, без зайвої речі
Пом'янім не одного хлопчину.
Залікуй мені крила,
Може й так, що згодом літатиму.
Вибач, мене знову накрило:
Ніч сьогодні я точно не спатиму.
Ти ввімкни мені тишу
А я скину затоптані берці,
Відпочину, і знову полишу,
Бо війна поселилась у серці.....
Ю. Горбунова
