Тужить Галя в своїй хаті, жаліється мамі,
Що діла у них із Грицем у сім’ї погані.
Як нап’ється той горілки – руки простягає,
Ставить їй синці на тілі, й нецензурно лає.
Каже мати: „Не дивися бузувіру в пику,
А бери сковороду з ручкою, велику.
Розпікай її на вогнищі, й ту п’яну мармизу
Духопель, по чім попало, з голови до низу.”
Ось, Грицько набравсь, як смик, чвиркає крізь губи,
Каже: „Виб’ю тобі, Галько, два передні зуби.”
Та ж, по маминій науці, пательню схопила,
Репнула по голові, що ледве не вбила.
Тріснула посеред спини, перебила носа –
Моментально у Грицька стали очі косі.
Частувати почала по ребрах і п’ятах –
Вигляд став у хулігана сумний і пом’ятий.
Приліпила й до сідниці пательню гарячу,
І почула вперше жінка, як коханий плаче.
З переляку він забився під ліжко в куток,
А з наступним прикладанням завив, наче вовк.
Впав бідака на коліна і давай проситись,
Що ніколи у житті більш не буде битись.
Весь від шоку побілів неначе вапно,
Ледве вирвався від Галі, й вискочив в вікно.
Аж три місяці лічив він пухирі і рани,
І боїться сам на себе в дзеркало поглянуть.
На два тижні посадили й Галю по закону –
Кажуть: „Трохи перевищила самооборону”.
Та вона в такій пошані в сільських молодиць,
І боїться, як вогню тепер її Гриць.
Більш не лається й не б’ється – затямив на вік,
Хто у їхньому сімействі справжній чоловік!!!
