НА ТВІЙ ОБЕРІГ
Торкнувся промінь мене, ще вологоїю
І ніжно зі сну витирав, мов дитя.
Сушив і розчісував коси дорогою
І досвіт гукав до нового життя...
Зі сну позіхали зірки - анемони
Той килим святочний без краю застиг...
В березах вже грали весняні гормони,
Вбираючи соки із надрів земних.
І ти цілував її, Боже, і пестив,
Ти сіяв любов благодатним зерном.
Дай, Творче, ту пісню любови донести
В долонях правічних твоїх молитов.
Дай, Боже, ту землю
Крильми обійняти,
Вразливу таку і єдину для всіх...
Любити навчитись і трохи віддати
На роду твого і життя оберіг.
Н. Карплюк- Залєсова
2.04.20.
