моя печаль до мене здалека припасти хоче,
і подих знаю її я, але для кожного із нас,
хто весело танцює , плаче чи регоче,
вона приходить тихо, бо вже давно чатує повсякчас…
залишений, двері щільніше, закрию сьогодні
і вітру свіжому скажу: - вікно не відкривай!
саме сьогодні якось глибше відчай і безвихідь…
в душі, сумуючій, прошу, надію не вбивай.
давно я хочу, щоб хтось легенько доторкнувся до печалі,
в це тихе таїнство, і не потрібен натовп тут,
і струни душ, щоб в унісон ще прозвучали,
та очі… лагідні, що пережили сотні скрут.