Карантин. Всі мовчать без скарг чи петицій,
кожен на дивані займається відстоюванням позицій,
хтось бренькає, підбираючи соло власного «я» під гітару,
хтось блог веде як завжди для самореклами й піару…
Не легко в період масових страхів, істерії,
продовжити грати мелодію власної мрії,
бо звуки акордів нагострені наче ножі,
а ноти позичені, ноти насправді чужі.
Час тихо, повільно минає без офлайн репетицій,
поламано плани, скасовано вірність традицій,
життя обпікає як спирт, але Бог-антисепт
для кожного має власний дієвий рецепт
і власну розраду, перелік своїх мотивацій,
надія - це голос найкращих його медитацій.