Обтягнутий стальним колючим дротом,
Закритий у собі давно від всіх.
Ти брав усе завжди лиш кров'ю й потом,
Непробивний, міцний немов горіх.
Вдихали аромати ночі й сіна,
В тобі заграли струни кам'яні.
Перед тобою стала на коліна,
Ти ніжно косу розплітав мені.
Язик став інструментом не для слова,
Нічого не промовили вуста.
З тобою не потрібна була мова.
Від всіх нас вкрила темрява густа.
Від насолоди росяно розтану,
Триває наш безмовний діалог
Я закарбую мить, таку жадану,
Смаком твоїх величних перемог.
Стискав нас зовні неймовірний холод,
Й мене до тебе міцно пригортав,
Я тамувала твій упертий голод,
Та голод цей лише на мить згасав
