Боюся, але хочу
Писати про життя.
Не дочекавшись ночі,
Прийнявши забуття.
Історія покличе,
Втомилась від гріхів.
Нескорена криниця
Тримає ґрунт віків.
Земля все пам’ятає,
Наївну сліпоту.
Дарма ворожі зграї
Паплюжили святу.
Даремно, бо не вбили,
Не можна вбити суть.
На зморені могили
Несуть її, несуть.
Пообіцяли дітям -
Та то таке, пусте -
Що день останній світить
Проміння золоте,
Що завтра вже не буде,
Сьогодні - все, що є,
Хоч жити будуть люди,
Та завтра - не твоє.
Порожні обіцянки...
На смерть з ними не йдуть.
Йдуть бачити світанки
І неба каламуть.
Хай бачити востаннє,
Та то таке, пусте.
Не губиться в тумані
Проміння золоте.
Зігріє рідну землю,
Заплаче кров'ю цвіт.
Скажи, чи не даремно
Спимо ми стільки літ?
