...і пошкодую ще не раз, й не раз солитиму рукАви,
та винен сам і тільки сам, а не якийсь чудний лукавий,
не він на вухо жебонів, не він же смикав за язИка...
а світ - принизливо чужий, а світ - тісний, хоч і великий
я зайвий тут чи лишній там, гонимий гой між ашкеназі,
та, може б, я й не був таким, а тільки ж - хворий на проказу
а ти - не та, а ти -свята, Вірсавія чи Магдалина
чи хто там ноги мив Христу? Та хто б не був, усе ж - людина
а я - не з тих, а я - не той, а я - не твій... ні їй... нікому...
смішний юродивий малий, хоч - з хатою, але - без дому
а світ - тісний, а я - не той, а я отруйний і токсичний
а я - німий і світ - не мій, а ти - така... чомусь... навічно
емоційно-щемка лірика 
