Між деревами-золотом вікна блакиті неба,
Поміж листом, що сяє іще на верхівках останнім вогнем,
Загорається мрія і кличе вона до себе
Криком птаха, який вже зібрався у вирії, з нами то щем.
Промінь сонця ховається поміж гіллястих понурих і ще потаємних дерев,
Відшукати між гіллям все важче його посеред мокрої мли
Поміж шурхотом листя ховається тихий і може загублений лев.
Чи то вже скоро зима? Чи прийде ще весна? І коли?
Тільки те сонце, ласкаве тепло не сховали ще спогадів між безнадій,
Там надії весняні цвіли, що забути їх марно , не вийде ніяк,
І не можна чекати щоденно, щоночі осінього вечора мли.
