Життя, як воно є, кожен творить своє,
Прочитай між рядками поета.
Де ж ти, щастя моє? То немає, то є,
Мов блудлива хвостата комета.
Кожне слово моє через серце своє
Пропущу, щоб в душі поселилось,
Щоб співав соловей і щоб личко твоє
Світанковими росами вмилось.
Намалюю тобі свого неба блакить,
Напишу у віршах, а не в прозі,
Як пташина співа, як галузка бринить,
Як струмок жебонить при дорозі.
Розіллю на листах я палітру свою
І діброви вдягну в зелен-шати.
У чарівнім гаю Боковеньку свою
Сяду я за мольберт малювати.
І весна вже спливла, і бузком відцвіла,
Скоро осінь постукає в хату...
Не сумуй, не журися, любове моя,
Свої весни ще будем стрічати!
