Вихвалялася кульбабка, хизувалась, як могла,
Бо розкішну жовту сукню знову зранку одягла.
У сусідок - сукні білі, не святкові, а прості:
- Ой, не зовсім пощастило, як мені, їм у житті.
Та сусідки не журились, ще й усмішка на вустах:
- Це просте легеньке плаття ми вдягнули неспроста.
Прилетить невдовзі теплий парубійко-вітерець -
В інші з ним місця цікаві помандруєм навпростець.
Білі сукні-парашути понесуть невпинно нас.
То ж бувай здорова, сестро, вже настав летіти час.
- Як же хочеться літати! Можна з вами і мені?
- Ти ще сад цей прикрашати будеш в теплі ясні дні,
Завітає бджілка вгості за нектаром на медок,
Лиш тоді вбрання одягнеш білосніжне, як пушок.
...Усміхнулися кульбабки... І щасливі, й гожі всі...
Небо, сонечко і люди щиро раді цій красі.
колаж зробила із фотокульбабок Ганни Назарків
дякую, що послухали кульбабок розмову 
сонячного Вам настрою
