-Що в нас, діду, попере́ду
І, що там в вас ззаду?
Думаю, вот думаю
І не дам си раду.
Бо всі кажут - ми ще встигнем,
Ви ж своє́ пожили,
Розтолкуй мені сево,
Бо не маю сили.
-Я тако ти ска́жу, внучку,
Нам се теж казали,
Що ж там спереду чи ззаду
Ми такой не взнали.
Бо то, як в тім аніґдоті
Про гуцулів із Карпат,
Розказов його мені
Чи то шваґер, чи то сват?
-Хотів єден чоловік
Взнати де гуцули,
Ну тай пішов у Карпати,
Кажут, що там бу́ли.
Питаєтьсє,
-Тут гуцули?
-Та далі там, далі.
Пнетьсє хлоп ще вище в гори,
Збиває сандалі.
-Тут гуцули?
- Нє, ще вище.
Ще троха і вже,
За́йдете за ту Кичеру,
То вже там й буде́.
Зайшов за гору високу,
Радий, що добровсє.
-Тут гуцули? У людей
Тамтешніх спитовсє.
-Нє, пройшли, панунцю, ви,
Бо гуцули ззаду,
Звідки так поважний пан
Припертись дов раду.
-Та казали вони тутка!
-Ка́жу вам, що там,
Можу сє ще забожити
Я ж не бре́шу вам.
Так, як в горах тих гуцулів
Не видів той пан,
Життє спереду ні ззаду
Не видит й Їван.
Те, що ззаду, призабули,
Спереду не знаєм,
Щось там собі фантазуєм
Так і шкандибаєм.
11.06.2020 р.
Дякую. Просто живе людина, думає, що ще все попереду, час є. А тут раз, озирнувся, не так вже й багато того часу, тай куди йду? Ще йти, вже прийшов,чи вже пройшов. От і трилема (від слова дилема)
