Вона ще така молода і вродлива,
До пояса в неї русява коса,
Ця жінка в житті неймовірно щаслива,
Бо сімко дітей їй дали Небеса.
Їй було нелегко усіх піднімати:
І ночі недоспані, в клопотах дні,
Але вона мужня та сильна, бо Мати,
Усе багатство - то доньки й сини.
У когось із них заболить навіть пальчик
І крається серце, в тривозі воно.
Як вісточку втішну хтось зможе прислати,
То радість розгладжує в зморшках чоло.
Навчала ще змалечку своїх кровинок
Любити людей, мати чуйні серця
І дружніми буть, шанувати родину,
Вітчизні служити в житті до кінця.
Хоч доля, бувало так била нещадно:
І вітер в обличчя, і лиха крило,
Та пережила вона всі негаразди,
Аби діточкам її добре було.
Для них вона прикладом скрізь слугувала,
Як важко було, могла все подолать
І мудрі поради усім їм давала,
Життя щоб кермо вміли міцно тримать.
Відважна вона, бо таки героїня,
Ти подвиг її материнський шануй
Та працьовиті руки цілуй
І дякуй цій жінці завжди уклінно.