Вийшов Тишко на подвір’я… до обіду спав у хаті.
Потягнувся він, нагнувся, присідав… розминав лапи.
Привітався із Барбосом (той завжди був радий Тиш-
ку) й запитав:
- Скажи, мій друже, чи ти бачив хитру мишку?
- Хитра та, - сказав Барбосик, - бігала тут увесь ра-
нок. І була така смілива, забігала аж на ґанок. Від ку-
рей зерно носила і ховала в свою нірку. Кроленяток
зачіпала і козу дражнила Білку.
- Почекай! Тебе спіймаю. Бач, надумалась дражнити?
Не захочеш більш зерняток від курей в нірку носити.
От умився він чистенько й біля яблунь причаївся.
Аж тут чує:
- Ти проснувся? Бачила, що вже й умився. На. Візь-
ми ось на сніданок три зернини золотенькі. Як з’їси
одну, то будеш, коте, завжди веселенький.
А як другу з’їсти схочеш, не забудь три рази вмиться.
Виростеш тоді великим, будеш хитрим, як лисиця.
- Ну, а третю нащо їсти? – запитав у мишки Тишко.
- Третю з'їж ти неодмінно. Подивись, яка красива.
Бо від третьої у тебе виросте, як в лева, грива.
І замислився наш Тишко, яке зерня першим з’їсти?
А тим часом хитра мишка стала сир в коморі гризти.
Знай, буває чужа мова солоденька і зваблива. Та
пусті такі розмови й не дають робити діла.
" Знай, буває чужа мова солоденька і зваблива. Та 
