бачу сльози в твоїх очах. –
напевно, буде дощ. а може, й ні.
щоб нам краще порозумітися на таких речах,
полетімо до неба сьогодні! ці люди – такі смішні!
не літають. люди, літайте.
літайте аж до неба,
літайте бодай до хмар.
бо зрештою, чия це потреба?
моя? ну авжеж, бо маю сонячний удар.
бачу усмішку на твоєму обличчі,
коли споглядаєш космічні небеса.
вони такі чудові! я вже просив тебе двічі:
летімо та погляньмо на їхні чудеса!
та люди не літають. – це твоя особиста думка
чи та, вчорашня, шаблонна суб'єктивна жувальна гумка?
літайте! люди, літайте!
я ж не кажу вам "плавайте брасом".
ну, а коли вже плаваєте, добре запам'ятайте:
літати – це весело, круто, і в згоді з майбутнім часом.
бачиш веселку на небі? гадаю, тобі ще не пізно
зрозуміти: на ній танцюють феї, а люди – ні.
а летіти до неї нам вдвох – приблизно
не дуже далеко. я долітав за 2 дні.
бачу в твоїх очах бісики й чортенята.
люди, ви не літаєте! відкиньте ваші гріхи
та літайте, як люди, або
хоча б як казкові птахи,
що ними розмальовується проста німецька хата
https://m.youtube.com/watch?v=fkmnT3Wi2k4
