Починаючи з півночі, з ночі пів -
Цей мій шлях - крок в годину і так до ранку.
Я вже навіть не варта хоч дрібки снів?
А так часто було будувала замки,
Воювала не будь з ким й не просто так,
А завжди за ідею і варте дійсно.
А вже третя за Дубліном, й хто зна як
Оглядаю на шторах кошлаті війська
Візерунків рухомих в надрізах фар,
Що, мов звірі-мутанти, снують машини.
І рахую у спогадах всіх нездар,
Ким була я і чим залишилась винна.
Вже четверта, чи навіть четверта й чверть...
Густина ночі злегка стає прозора,
Дрібка часу й з вікна полосне ущерть
І тоді вже поснуть всі кошлаті в шторах.