Як і тисячі років до того,
Хтось у комусь саджає квіти,
Відкриває у комусь зорі
І малює натільні карти
Хтось у комусь напише книги,
покладе вівтарі криваві,
хтось у комусь вирізблює бога,
а хтось пʼє когось із азартом
хтось у комусь роздмухує іскри,
Хтось комусь став стіною плачу.
Хтось для когось - дорога в вічність,
Хтось для когось - надпита кава
ти і я одне одному попіл,
ми - зівʼяле поблідле листя
Я у тобі забула жалість
Ти у мені залишив прикрість