Коли я сонцем напоєна і вином,
Я думати можу лиш про тво́ї обійми.
Коли темрява огортає сад за моїм вікном,
Я жадаю, щоб губи мої зустрілись з твоїми.
Коли слухаю я пісні про любов,
За́вжди згадую очі блакитні, мов небо.
Коли я пригадую кожну з наших розмов,
Відчуваю: твій голос – моя нагальна потреба.
Коли спогади розбивають на скалки,
Перечитую тво́ї слова – і оживаю.
Коли відчуваю, як пахнуть нічні фіалки,
Здається, що це я любов вдихаю – і видихаю.
