Сьогодні, від любові небо мало крила:
то лебедині - білі,
то рожеві, наче у фламінго,
то соколині - сіро-сині -
поспішало небо за смерком.
Закоханим було сьогодні небо,
В нечаяну, осені красу.
Грибами пахло, і вологою у лісі,
налитим "Муцу", і "Джонаголд" в саду.
Вечір - терпким і молодим вином.
А ніч, помалу й заховала
під килим зоряний усю красу.
Ще трішки бабиного літа,
ще трішки павутини серебро,
і загуде у чорних вітах вітер,
і зафарбує в зиму осені косу.
