Заглянув сьогодні на сайт і серце вразила гірка новина - пішов від нас у Вічність Людина з великої букви - поет і пісняр Віталій Назарук,.. який так любив поезію:
"Дуже прагну зберегти душу кожного вірша,
Мрію про їх довголіття!
А Ви читайте!!!" - писав він в щоденнику.
Душа-Людина, Патріот, який так хотів жити, творити та всіх любити... Як передчуття в його останьому вірші "Червоний ранок". Де в коментарях - "яка краса, яка краса",.. а там його беззвучний крик у Вічність:
"...Це була казка… Роси зацвіли…
І так хотілось у цій казці жити.
Вітри мовчали, наче не були,
А з ними так хотілось говорити…"
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2020
Та рок Долі, як фатум нежданості звів всі надії в Нуль і нам вже не лишилось нових віршів та пісень Віталія, а лиш спомини його життя та його творчості...
І пригадався вірш 3х-річної давнини:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733877
Читаю і аж мороз по шкірі... Невже це не випадковість і цей фатум був давно задуманий на небесах...
Ох, Віталій, Віталій і чому Ти так рано пішов від нас,.. в розквіті творчих сил і нових задумів - скільки недописаних віршів, скільки недоспіваних пісень...
Всі ми будем пам'ятати Тебе, а Твої пісні та вірші будуть творчим натхненням для багатьох поетів...
Хай Земля буде Тобі пухом, а Пам'ять вічністю...
Господи, прийми Його душу в свій Сад Радості і Благодатності!
Написав, в цей день, вірш посвячений Віталію та при спробі відправити його на сторінку сайт його з'їв, а чорновичка не було... і після цього сайт кілька днів не працював...
От тепер думаю, як його відновити по пам'яті...
