Поміж нас живуть щасливі люди. Вони кожного дня бачать неймовірні, кольорові, широкоформатні сни, а потім захоплено розповідають свої сновидіння нам. Одній громадянці нашої країни приснився саме такий сон. Він був і кольоровим, і широкоформатним, і дуже дивним.
Літнім ранком до неї подзвонив президент і каже:
- Пані Ірино, згідно моєї постанови стосовно того, що кожен українець може бути президентом, ви зможете сім днів виконувати обов’язки президента України. Пані Ірина не розгубилася і відповідає йому:
- Ви знаєте, а я не проти. Коли мені потрібно виходити на роботу?
- Пані Ірино, це справа термінова. Сідайте на велосипед і їдьте у свій офіс на вулицю Банкова. Тільки не залишайте велосипед на вулиці, я вас благаю, у нас дуже неспокійно - то шаріївці прийдуть покричати, то патріоти завітають шини попалити, то лікарі, то вчителі зберуться через начебто низькі заробітні плати, то аграрії прийдуть чомусь землю свою захищати, то пенсіонери ліків захочуть безкоштовних, то профспілки голову підіймуть. І всім щось треба, у всіх якісь претензії, саме до президента. Дуже важка в мене робота, самі побачите, - каже їй президент.
- Добре, через тридцять хвилин я буду у вас, а велосипед я залишу біля охорони, - відповіла вона йому і поїхала на вулицю Банкова. Біля офісу її зустріла охорона, стоять високі солдати по команді струнко, навіть не ворухнуться. Але миттю підбіг до неї молоденький лейтенант і каже:
- Дозвольте мені, пані Ірино, за вашим велосипедом наглядати, щоб ніхто на ньому слів поганих цвяхом не нашкрябав. Віддала вана йому велосипед і пішла до президента. Він саме чекав пані Ірину і знервовано ходив по кабінету, а коли побачив, що вона нарешті прийшла, дуже зрадів і каже їй:
- Як чудово, що ви погодилися попрацювати за мене президентом, кому тільки не подзвоню - всі відмовляються, а в мене кадрів не вистачає. Розумієте, мені треба терміново зняти ще одну серію фільму про Голобородько, адже всі люди так цей фільм полюбили.
- Я вас розумію, - каже вона йому, - звичайно їдьте знімайте фільм, а я попрацюю.
- Як добре, що ми так швидко домовилися. Ось вам штандарт, орденський знак президента, гербова печатка та булава, грошей я вам не залишаю, самі знаєте в країні криза... Звертаю вашу увагу на різнокольорові кнопки на столі. Червона кнопка для виклику міністрів, біла кнопка для виклику армійських генералів, жовта - для виклику поліцейських генералів та прокурорів і остання зелена - для виклику депутатів. Бачите, як все просто - кнопку натиснув і любе питання вирішується миттєво. Якщо зможете, зробіть будь ласка те, що я обіцяв своїм виборцям ще у дев’ятнадцятому році і досі не зробив, - пошепки додав він, і поїхав знімати кіно.
Пані Ірина натиснула білу кнопку і через п’ять хвилин до неї зайшли всі армійські генерали.
- Я наказую вам всім зібрати свої речі та терміново їхати на передову. Керівництво армії повинно жити разом зі своїми солдатами, посмакуйте солдатської каші, думаю, що харчування та побутові умови в армії зразу поліпшаться.
Генерали почали хреститися, хапатися за серце та за голову, а деякі почали голосно стогнати:
- Йой, йой! Не губіть нас, ми ледве ходимо, ми хворі, ми і в окоп не помістимося! І всі, як по команді почали діставати з величезних кишень свої медичні книжки, в яких вказані їхні незліченні хвороби з підписами та печатками лікарів.
- Добре, добре, я вас почула - всі хворі зараз напишуть рапорт на звільнення, моїй країні потрібні генерали, які не ховаються у штабі від війни! - жорстко сказала пані Ірина, - крім того я наказую вам негайно і швидко провести повну фінансову перевірку та ревізію кожної військової частини, кожного складу, кожного військового заводу. Після цього наказу два генерали втратили свідомість і з неймовірним гуркотом впали на підлогу. Та так, що задзвеніли всі шибки у будівлі, захиталися всі меблі і від стелі до підлоги тріснула стіна в кабінеті. Коли військові вийшли, а тих генералів, які втратили свідомість винесли з кабінету, пані Ірина натиснула жовту кнопку. Через п’ять хвилин до неї зайшли всі поліцейські генерали та прокурори.
- Від вас я вимагаю порядку та виконання Законів, - сказала вона їм. Ви повинні негайно звільнити всіх громадян України, які бездоказово, а значить незаконно утримуються у в’язницях та слідчих ізоляторах! Ви повинні розібратися чому їх незаконно утримували і хто в цьому винен. Ваші письмові доповіді з цього питання я чекаю сьогодні до двадцять першої години. Крім того я наказую вам негайно і швидко провести повну фінансову перевірку та ревізію кожної поліцейської частини, кожної канцелярії та кожного поліцейського складу. Після цих слів два поліцейські генерали теж втратили свідомість і впали на підлогу, тільки вони були в два рази менші за армійських генералів, тому від їхнього падіння скло так сильно не дзвеніло, меблі не хиталися і будівля не тріснула. Потім пані Ірина викликала до себе міністрів. Міністри вже дізналися від армійських генералів про зміну курсу президентського крейсера і тому прийшли без затримки.
- Панове міністри, я бажаю, щоб ви сьогодні до двадцять першої години розібралися з космічними заробітними платами та преміями, які чиновники нараховують самі собі. Заробітна плата чиновника повинна бути прив’язаною до мінімальної заробітної плати громадян. Якщо мінімалка громадян не зростає, то заробітна плата чиновників повинна зменшуватися, а не збільшуватися. Якщо в країні робочі місця чиновниками не створюються, то їм заробітна плата зовсім не нараховується! І заробітна плата чиновника не може бути більшою за мінімальну у десятки, сотні або тисячі разів, як дехто з вас собі це дозволяє! По-друге - чому в нашій країні податки стискають шиї громадян і заважають їм вільно дихати? Де нормальний, цивілізаційний податковий кодекс, про який ви всі обіцяєте, коли йдете до влади? По-третє - я не розумію, у нас мільярдна діра в бюджеті, а ви витрачаєте кошти платників податків на дуже симпатичні і напевно дуже дорогі скляні зупинки громадського транспорту. Невже в нашій країні сьогодні всі інші проблеми вирішені владою настільки, що вже можна витрачати величезні кошти на симпатичні, скляні зупинки? Можливо зношений, дірявий та латаний-перелатаний комунальний транспорт повністю оновлено владою у всіх містах нашої країни? Можливо наші школи, дитячі садочки, поліклініки та лікарні забезпечені всім необхідним? Можливо у кожному місті вже не б’ють з під асфальту височенні гейзери з гарячою або холодною водою? Чому досі всі металеві труби, які десятки років знаходяться в аварійному стані під землею ви не замінили на нові, утеплені, пластикові? Чому стоять неутеплені цегляні та бетонні будинки? Чому ми тридцять років опалюємо вулиці наших міст? Чому ви витрачаєте сотні та тисячі мільйонів гривень платників податків так безвідповідально? На сьогодні запитань досить. До двадцять першої години я чекатиму від вас письмових пояснень на всі мої запитання!
Коли міністри понуро вийшли з кабінету президента, пані Ірина натиснула зелену кнопку і через п’ять хвилин до неї зайшли депутати.
- Скажіть мені, шановні, ви слуги українського народу... чи ні? Якщо ні, то ви не в тій будівлі і не в тій країні працюєте! Чому ви не читаєте законів, які приймаєте? Звідки у ваших головах з’явилися нацистські роздуми про “дітей низької якості”, які народжуються у малозабезпечених та бідних родинах? І кого ви пропонуєте стерилізувати? Мільйони бідних українців, які збідніли тільки тому, що влада тридцять років викрадала і сьогодні продовжує викрадати у них їхнє майбутнє!
І тут задзвенів будильник. Пані Ірина прокинулася і ще довго розмірковувала над тим, який дивний сон їй сьогодні приснився і щоб ще вона змогла зробити заради процвітання своєї країни на вулиці Банкова, тільки не за годину, а за сім повних, робочих днів, працюючи президентом України.
ID:
883102
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Політичний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 18.07.2020 09:46:04
© дата внесення змiн: 18.07.2020 09:46:04
автор: Ерох2
Вкажіть причину вашої скарги
|
