Партійність як перепустка у "люди" -
Ото знайомим потягло душком,
Раніше гідний був, не обіймався з брудом,
Не наркоман, не зліг під парканом …
Раніше ще питали, хто ти друже?
Придумав що, руками що створив?
Попав у список? То тепер байдуже,
Чи ти в житті хоч щось на гріш зробив …
Слухняність – тож тепер така звитяга,
За неї і портфель, і ордени,
А принциповий в світі бідолаха
Не потрапляє у такі чини …
Колись кидали тим квитком у очі,
І розривали людно на шматки,
Чому ж не стали ці дива пророчі
Для нинішніх - прочитані книжки …
Якби ж то була не якась отара,
А дійсно однодумців глибина,
А так без мізків налетіла хмара
І позбирала все мов сарана …
А ще хотів би їх назвати стрибунцями,
Один такий знайомий стрибунець
Навчився так мінятися ролями,
Що в нього та партійність як вінець.
От тільки наречена не бувало,
Щоб вдовольняла більше як на рік,
Лише остання, так якось співпало:
П'ять років був мов казка чоловік ...
Удаване тепер частіше в моді,
Підробка, виставляння - новий хист,
Неввічливо сказати хаму годі,
Підсолодив й дістав похвальний лист ...
За щось людину треба поважати,
Штовхати в спину чи вручати ордени,
А так, за звичай вже від сорому ховати
Дві дулі у корона - вірусні штани ….