У солов‘їне царство внадились ворони,
Сподобався їм гай, дерев масивні крони.
Набудували гнізд та воронят колишуть
Так ніби їхній гай свої закони пишуть.
І першим ухвалили такий собі закон,
Що щебет солов‘їв принижує ворон.
Та тьохкають про щось не зовсім зрозуміло.
Хай каркають усі, нахабам закортіло.
Здивуєтесь, але знайшлися солов‘ята
Що каркати навчились ніби воронята.
Навіть вихваляються у новій подобі:
Ми щирі солов‘ї, але воронодзьобі!
Їх пташенята вже не вчили солов‘їну
Та пхали у крило воронячу пір‘їну...
Гай наш! - Волають ось загарбники-ворони
Встановлюють нові для солов‘їв кордони.
Лунає щебет вже завзято-войовниче,
Скликають співуни своє пташине віче.
Чому це стало так, де зроблено помилку?
І як вдалось крукам створити таку спілку?
Події почались уже тоді зловісні,
Як наступили ви на горло власній пісні.
Старий пугач промовив, як мудрості основу.
Не втрати щоб землю, шануйте рідну мову...
Гарний вірш, Ірин Ко. Це точно, з таким його твердженням важко не погодитись. Мова е одним з тих елементів, на яких рідна краiна і базуеться, вона складова частина фундаменту держави.
Це ще згадався мультик, так там в дечому схожий був розвиток подій, тільки там вже сорока дорікала солов'ю, що його щебет якийсь такий прісний, немодний і зовсім не вписуеться в сучасний стиль життя. Оцей ось, дивіться:
Це точно, з таким його твердженням важко не погодитись. Мова е одним з тих елементів, на яких рідна краiна і базуеться, вона складова частина фундаменту держави.
