Емпатія - жорстока і безжальна,
А нашим часом просто інквізітор
Як відчуваєш зла в душі провалля,
А це дитячий гарний бебісітер.
Коли відчуєш як тебе годують
Гарненькому, як янгол звіромонстру.
Але ж він сирота, і всі цяцькують,
А він упир і вдачу має гостру.
А хтось нещастя маскою вдягає
Збирає небайдужих,і...кров тягне.
Здається зараз все для щастя має
Але хапає щось минуле й тягне
.
І навкруги всі мовби навіжені,
Ідуть один за одним звірам в пащі.
Загляньте в очі, очі в них скажені!
Навіщо в їхніх слів блукаєш хащі?
Закрийсь любов'ю і тягни на світло,
Бо світло є, ти теж це відчуваєш?
Назустріч зуби - їм всміхнись привітно,
То є твій щит, так світло відбиваєш.
Мене бояться, бо багато бачу.
Коли й мовчу, все рівно відчуваю.
Емпатія катівську має вдачу:
Як біль прийшла і досі в страту грає.
Оксана Самохліб 2020p. @Kseni Berkeli
