люди кажуть мені: ти не знаєш нічого кращого.
що ж, дайте мені народне прислів'я, щоб я за ним жив.
я полюбив їх, і навіть бомбардував листами:
мовляв, я за вас молюся – не бійтеся, все гаразд.
я став небезпечним отруювачем. я сам був страшною отрутою,
сам-бо отруєний, і небезпідставно вважав, що
це – краще, ніж одружитися, наприклад, з твоєю дружиною.
коли ти на трасі, й не дивишся на спідометр,
не помітиш, як твоя швидкість перевершить твій власний розум:
особливо, як він – отруєний. думаєш: о, поезія?
це – завжди якась неповторність. та ви то напевно знаєте:
коли ти отруєний, ти сліпий, глухий та німий;
ти готуєш нову отруту: ще дієвішу, ще сильнішу.
я хотів би тепер, наприклад, отруїти свою дружину.
мій батько – він був дуже сильним, правильним проповідником
– не вчив мене більш нічого, крім правильного презирства.
якщо я його спіймаю, мого батька, на людній вулиці,
я зроблю, що всі пошкодують, що він колись народився.
він був такою отрутою! він навчив мене бути отруйним;
я хотів би, щоб моя мати ніколи за нього не вийшла
poison, motörhead
