мов турки галасливо-бородаті,
грозять мені мої минулі дні:
багато їх, страшних! а в мене в хаті –
нудьга та сум, та клопоти земні;
а тих майбутніх, мабуть, не лишилось.
якраз до того й гроші всі пропив;
душа горить; кохання – тільки снилось,
і не смакує вже брехня солодких слів.
— сидить на кухні, наче в казематі,
схиливши спроневірене чоло, –
цей день згорів, мов тріска у багатті,
щоб знов справляла ніч якесь таємне зло!
о сонцю! ну, а ти в вершинній благодаті
сяйнуло: "молодець" – і знову десь пішло
