«I sing what was lost and dread what was won,
I walk in a battle fought over again…»
(William Butler Yeats)
Моє серце не спить:
У темну годину поторочі
Очікує Сонця золотої заграви.
Моє серце не спить:
У годину мертвої тиші
Стугонить литаврами віри:
Віри в прийдешню музику.
Не старіє серце моє:
Серце ірландця сивого:
Танцю у клітці ребер
Як танцювали ірландці
Перед звитяжною битвою,
Вистукуючи черевиками
Ритм віковічної битви –
Музику Волі й Звитяги.
Моє серце – форель срібляста:
Пливе в океан майбутнього
З ріки нашого сьогодення.
Моє серце – то квітка вересу
Зацвітає, коли на пагорбах осінь,
А в душах людей зневіра.
Моє серце – то свічка:
Світить у тьмі
І згасає в заграві світанку.
Серце моє невгамовне:
Будь провісником ранку!
Суміш жури з оптимістичною Вірою на краще, ради цього світити навіть у пітьмі сьогоднішнього мороку... Дякую Вам Пане Шоне. Радий зустрічі. Ми однодумці!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, доуже! Радий, що мої твори Вам подобаються...
Дякую! Радий, що Вам сподобалось! 
Чудово! Ви, як Данко - яскравий приклад для нас! 
