Мій батько був трудягою завзятим,
в його руках робота аж гула.
Такою ж трудолюбною і мати --
під стать йому вона також була.
Останнім часом, дивлячись на сина,
не так на нього, як на його труд,
боюсь наврочить, син мій, як пружина,
стиснута на сущий добробуд.
Бо дійсно, син добро немов будує,
виконуючи будь-яку з робіт.
Від рук його робота аж нуртує,
душа зліта у творчий мов політ.
Сьогодні пЕрголу мій син майструє,
альтанку завтра буде майструвать.
В роботі ним завжди душа керує --
він звик завжди з душею працювать.
Отож альтанка буде, як та цяця --
зручна й красива. У погідні дні
приємно буде часом в ній збираться
в сімейнім колі, друзів, чи рідні.
Такий то стиль роботи мого сина.
А ще відзначить неодмінно слід,
що він працює начебто ... машина,
як працював мій батько -- його дід.
Отож дивлюсь на сина й гени бачу,
якими дід онука наділив.
Чудові гени бачу, та одначе
в спадковості не все я зрозумів.
У синові від діда генів стільки,
що нІкуди вміщать в нього й моїх.
Лишається радіть мені та й тільки,
що синові надать життя я зміг.
Звичайно, що не сам я мав цю змогу,
а в парі із найкращою з жінок.
Отож бо й народивсь нам, слава Богу,
такий трудолюбивець, наш синок...
Сказав я те чарівне "Слава Богу"
не просто, щоб надать слівцю красу.
Я всю свою життєвую дорогу
за щастя вдячний Господові Йсу!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Древо зі святим корінням
навіть через многоліття
родить світу покоління,
у якого святе й віття.
Коли корінь святий,
то і віття святе.
Див. Рим 11:16
Примітка. Місце для коментарів розташоване
значно нижче, ніж звичайно. Пробачте.
..
Ніколи не читала Вашої поезії п. Миколо. А вона у Вас гарна, душею написана і цікава. У гени, що передаються через покоління, я вірю, бо маю багато прикладів у моїй родині. Добра.