Забудь усе,- за обрієм лунало,
- Зітри із пам'яті усі гучні слова!
Ласкаве літо оди відспівало,
Й вляглась емоцій буйна курява.
Щасливі дні звучали, мов сонати,
Любов світилась зорями вночі,
Слова злились в осяяні контати,
Й знайшла душа загублені ключі.
І день озвавсь: "Що мушу я забути?"
Гаряча ж ніч плекала почуття,
А час - чаклун примусив все збагнути,
Й думки летіли в прірву забуття.
Згадає осінь літа мінуети,
Спаде із пліч загар спекотних днів,
Крутне кохання дивні піруети
В обіймах листя тихих ясенів.
