Дрімав ставок, сховавшись у лілеях,
А темна гладь на землю уляглась,
Весь світ мовчить, його колишуть феї,
А таємна ніч у чорне зодяглась.
Мов тіні сни пливуть у кожну хату,
Зібрали страх, тривоги та печаль,
Та місяць знов, мов стража йде на варту,
Зі срібла ш'є ошатну світлу грань.
Де промінь є, зникають злі картини,
У снах тепер витають чудеса,
Та чорна ніч підбурила хмарини,
Суцільна тьма, сховались небеса.
Над мохом там кричить, злякавшись сич,
І вітер-брат зривав пухкі окови,
Де гострий край прорізав місяць бік,
Іде цей бій віками загадковий...