Ще чути порохом з ключиці
і ліліями від тендітних рук,
ще куля в його серці б'ється
в її підборів точний, рівний стук,
ще пряним вітром в темний ранок
знайомий до кісток парфум,
ще від прихильності уламок,
а усмішка в нестямний струм,
ще з присмаком гвоздики вечір
з напівсолодким порухом руки,
ще п'яний місяць горне плечі
і падають розгублені зірки,
хоч срібло вже мережить долю
на локонах, на блиск зірниць,
а куля гріє знов до болю,
і чути порохом з її ключиць.
