Ні, ні, ні — не впускайте його!
Кажуть, кращий... Для чого нам кращі?
Може й геній... Вони ж непутящі.
То навіщо? Доволі й свого.
Ні, ні, ні — ви не кличте його!
Ви тихенько живіть, тихо-звично.
Зміни, злами — усе патетично.
То як гра... наче всі заодно.
Ні, ні, ні — ви його не беріть.
Він один зможе стільки зробити!
Ви скажіть, що готуються звіти,
він невчасно, даремно... скажіть.
Поясніть, що у нас все гаразд,
тут умілі, моторні, розумні.
Виникає хіба який сумнів?
То усе й опрацюймо якраз.
Скільки можна?! Нарешті спиніть!
Де всі ті, хто отак дошкуляли?
Планували, рекли, закликали...
Що, несила цього зрозуміть?
Так, в опалі віками: пророки,
деміурги, таланти, творці...
Переможуть підступні гравці,
бо байдужість формує пороки.
Таня СВІТЛА
08.2020 р.
